Ой, хмелю ж мій, хмелю, хмелю зелененький,
Де ж ти, хмелю, зиму зимував,
Та й не розвивався?
Де ж ти, хмелю, зиму зимував,
Та й не розвивався?
Зимував я зиму, зимував я другу,
Зимував я в лузі на калині,
Та й не розвивався.
Зимував я в лузі на калині,
Та й не розвивався.
Ой, сину ж мій, сину, сину молоденький,
Де ж ти, сину, нічку ночував,
Та й не роззувався?
Де ж ти, сину, нічку ночував,
Та й не роззувався?
Ночував я нічку, ночував я другу,
Ночував я у тої вдовиці, що сватати буду.
Ночував я у тої вдовиці, що сватати буду.
Ой, сину ж мій, сину, ти — моя дитино,
Не женися на тій удовиці,
Бо щастя не буде!
Не женися на тій удовиці,
Бо щастя не буде!
Бо вдовине серце, як осіннє сонце —
Воно світить, світить, та не гріє,
Все холодом віє.
Воно світить, світить, та не гріє,
Все холодом віє.
А дівоче серце, як весняне сонце,
Ой, хоч воно, та й, хмарнесеньке,
А все теплесеньке.
Ой, хоч воно, та й, хмарнесеньке,
А все теплесеньке.