Розлуки сльози на весні росою падали над ранням.
А я прощаюсь на завжди, прощаюсь із своїм коханням.
Пробач, що я тебе люблю.
Як важко буде все забути.
Кохання нашого весну назад не повернути.
Пробач, що я тебе люблю.
Як важко буде все забути.
Кохання нашого весну назад не повернути.
Якби вдалося нам весну вернуть і все почати знову.
Там не посадиш сад в душі, що день у день цвіте любов’ю.
І снігом білим замете зима стежину поміж нами.
І більш кохання не прийде, і не загоїть серця рани.
І снігом білим замете зима стежину поміж нами.
І більш кохання не прийде, і не загоїть серця рани.