Ой на горі, на горі, чабан вівці зганяє.
Геей-геей, уха-ха, чабан вівці зганяє.
Луче було, луче було не ходити.
Луче було, луче було не любити.
А ще краще, а ще краще, та й не знати.
Чим тепер чи в четвер покидати.
Луче було, луче було не ходити.
Луче було, луче було не любити.
А ще краще, а ще краще, та й не знати.
Чим тепер чи в четвер покидати.
Чабан вівці зганяє, з усіми ся прощає.
Геей-геей, уха-ха, з усіми ся прощає.
Луче було, луче було не ходити.
Луче було, луче було не любити.
А ще краще, а ще краще, та й не знати.
Чим тепер чи в четвер покидати.
Луче було, луче було не ходити.
Луче було, луче було не любити.
А ще краще, а ще краще, та й не знати.
Чим тепер чи в четвер покидати.
А я хлопець молодий, ще й до того військовий.
Геей-геей, уха-ха, ще й до того військовий.
Луче було, луче було не ходити.
Луче було, луче було не любити.
А ще краще, а ще краще, та й не знати.
Чим тепер чи в четвер покидати.
Луче було, луче було не ходити.
Луче було, луче було не любити.
А ще краще, а ще краще, та й не знати.
Чим тепер чи в четвер покидати.
Ой, дівчино, шумить гай, кого любиш забувай.
Геей-геей, уха-ха, кого любиш забувай.
Луче було, луче було не ходити.
Луче було, луче було не любити.
А ще краще, а ще краще, та й не знати.
Чим тепер чи в четвер покидати.
Луче було, луче було не ходити.
Луче було, луче було не любити.
А ще краще, а ще краще, та й не знати.
Чим тепер чи в четвер покидати.