Ой, там, на товчку, на базарі,
Жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу,
Та й продам.
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу, та й продам.
Із лик мотузок ізсукала,
Взяла свого милого, залигала,
Та й повезла на базар,
До терниці в третій ряд прив’язала.
Та й повезла на базар,
До терниці в третій ряд прив’язала.
Як наїхало торгувальниць,
Як наїхало купувальниць,
Стали думать і гадать,
Що за цього мужа дать, мужа дать.
Стали думать і гадать,
Що за цього мужа дать, мужа дать.
А за цього мужа треба дати,
А за цього мужа треба дати:
Пару коней вороних,
Ще й сто рублів золотих, золотих.
Пару коней вороних,
Ще й сто рублів золотих, золотих.
Ой, стала я, подумала:
З кіньми треба возитися,
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий — знадобиться.
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий — знадобиться.
Він насіє, ще й наоре,
Не для іншої, а для мене,
Ти, мій милий, чорнобривий,
Пожалію я тебе, серденько.
Ти, мій милий, чорнобривий,
Пожалію я тебе, серденько.