Бій на світанні, сонце і дим, мало хто знає,
Що ж буде з ним, що буде завтра
В юних думках в когось надія,
А в кого страх.
Гілля калин похилилося,
Мама, не тим ми молилися.
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна.
Стали батьками доньки й сини,
Все кольорові бачили сни,
I цілували руки брехні,
За тихі ночі віддали дні.
Гілля калин похилилося,
Мама, не тим ми молилися.
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна.
Так було добре там і колись,
Там де без поту І там де без сліз.
Тільки не було в того мети,
Я так не можу, а як зможеш ти.
Гілля калин похилилося,
Мама, не тим ми молилися.
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна.
Гілля калин похилилося,
Мама, не тим ми молилися.
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна.
Скільки іще забере вона твоїх дітей.